Обирайте історії з чіткою, простою структурою, а не зі складним сюжетом, оскільки слухачі біля вогнища не можуть перечитати заплутаний уривок, як це можна зробити з книгою, а історія, за якою важко стежити, швидко втрачає увагу групи. Знижуйте голос і сповільнюйте темп у напружені моменти, а не проговорюйте їх скоромовкою, оскільки раптова тиша приваблює слухачів значно ефективніше за гучність, а темп керує напругою краще, ніж лише вибір слів. Встановлюйте зоровий контакт, оглядаючи все коло, а не дивлячись на одного слухача чи на вогонь, оскільки погляд, що охоплює всіх, створює у всієї групи відчуття, що історія розповідається безпосередньо кожному. Залишайте паузу після кульмінації чи несподіваного повороту, а не одразу переходьте далі, оскільки ця пауза дає моменту «вляглися» і залишає слухачам час відреагувати, перш ніж історія продовжиться. Знайте свою кінцівку, перш ніж почати, а не імпровізуйте завершення по ходу справи, оскільки історія, яка просто затихає без чіткої розв'язки, залишає слухачів незадоволеними, навіть якщо все попереднє було захопливим. Підлаштовуйте страшний контент під вік наймолодшого слухача, а не найстаршого, оскільки історія, яка здається підліткам безневинною, може по-справжньому налякати маленьку дитину, а одна засмучена дитина зазвичай закінчує розповідання історій для всієї групи.